Україна – держава європейська! Я сподіваюсь на це не лише тому, що наша країна розташована на Європейському континенті, а й тому, що українці прагнуть до Європи, розпочинають її з себе, адже для того, щоб змінити щось навколо ми маємо спершу змінити себе.
Кожен з нас має власне уявлення про європейськість, певні критерії до неї. Я не зовсім згодна з людьми, які кажуть, що розташування країни – головне. Так, звісно, географічний центр Європи знаходиться саме в Україні, але набагато важливішими для мене є відносини держави зі світом, та люди, які невтомно працюють на благо країни.
Слова великого Кобзаря «Чужого навчайтесь, й свого не цурайтесь» лейтмотивом проходять по життю. Не обов’язково бути українцем по національності – головне бути патріотом країни у якій ти живеш! Мені (хоча чому тільки мені?) це довели багато людей, та найяскравіші приклади – це, безсумнівно, Владислав Городецький та Борис Тодуров.
Лєшек Дезидерій Владислав Городецький – поляк за походженням, його творчий доробок належить Україні, Ірану і Польщі, та після навчання у Петербурзькій Імператорській академії мистецтв 30 років свого життя і неповторної творчості він провів у стольному граді Києві. Венець роботи Бориса Михайловича Тодурова, ялтинського грека за походженням та заслуженого кардіохірурга України за родом діяльності – Центр серця знаходиться також у нашій столиці. За 27 років він зробив понад 5000 операцій, здійснив безліч благодійних акцій за кордоном.
Як і ціла плеяда представників інших професій вони робили ім’я Україні, таке ім’я, яке знає весь світ. Багато чого залежить також і від нас, молодого покоління. І допоки дехто ще не визначився з майбутньою професією, ми все ж можемо дещо зробити для України європейської! Я маю на увазі молодіжну дипломатію, яка у моєму розумінні є гармонійним доповненням дорослій, професійній. Оскільки молодь у своїй більшості цікавиться зовсім не економічною та політичною стороною справ, а спілкуванням, живим спілкуванням зі своїми однолітками! Мені здається, що саме через це молодіжна співпраця ґрунтується на обміні досвідом і створенні спільних проектів. Мені пощастило: я маю нагоду особисто «доторкнутися» до процесу створення цікавих міжнародних проектів. Волею долі я навчаюсь у Криворізькій спеціалізованій загальноосвітній школі № 20, яка має школу-партнера ім. Ганса Гауптмана в Німеччині, в місті Росслебені. Починаючи з 1996 року делегації постійно вирушають у гості одно до одної з метою обміну досвідом та покращення мовних знань. Минулого року модернова німецька молодь була вражена розмірами нашого промислового Кривого Рогу, його чистими вулицями, цікавою історією та безумовним потенціалом стати гідним європейським містом! А іноземні вчителі невтомно дивувались нашому прагненню до навчання.
Кожен з нас має власне уявлення про європейськість, певні критерії до неї. Я не зовсім згодна з людьми, які кажуть, що розташування країни – головне. Так, звісно, географічний центр Європи знаходиться саме в Україні, але набагато важливішими для мене є відносини держави зі світом, та люди, які невтомно працюють на благо країни.
Слова великого Кобзаря «Чужого навчайтесь, й свого не цурайтесь» лейтмотивом проходять по життю. Не обов’язково бути українцем по національності – головне бути патріотом країни у якій ти живеш! Мені (хоча чому тільки мені?) це довели багато людей, та найяскравіші приклади – це, безсумнівно, Владислав Городецький та Борис Тодуров.
Лєшек Дезидерій Владислав Городецький – поляк за походженням, його творчий доробок належить Україні, Ірану і Польщі, та після навчання у Петербурзькій Імператорській академії мистецтв 30 років свого життя і неповторної творчості він провів у стольному граді Києві. Венець роботи Бориса Михайловича Тодурова, ялтинського грека за походженням та заслуженого кардіохірурга України за родом діяльності – Центр серця знаходиться також у нашій столиці. За 27 років він зробив понад 5000 операцій, здійснив безліч благодійних акцій за кордоном.
Як і ціла плеяда представників інших професій вони робили ім’я Україні, таке ім’я, яке знає весь світ. Багато чого залежить також і від нас, молодого покоління. І допоки дехто ще не визначився з майбутньою професією, ми все ж можемо дещо зробити для України європейської! Я маю на увазі молодіжну дипломатію, яка у моєму розумінні є гармонійним доповненням дорослій, професійній. Оскільки молодь у своїй більшості цікавиться зовсім не економічною та політичною стороною справ, а спілкуванням, живим спілкуванням зі своїми однолітками! Мені здається, що саме через це молодіжна співпраця ґрунтується на обміні досвідом і створенні спільних проектів. Мені пощастило: я маю нагоду особисто «доторкнутися» до процесу створення цікавих міжнародних проектів. Волею долі я навчаюсь у Криворізькій спеціалізованій загальноосвітній школі № 20, яка має школу-партнера ім. Ганса Гауптмана в Німеччині, в місті Росслебені. Починаючи з 1996 року делегації постійно вирушають у гості одно до одної з метою обміну досвідом та покращення мовних знань. Минулого року модернова німецька молодь була вражена розмірами нашого промислового Кривого Рогу, його чистими вулицями, цікавою історією та безумовним потенціалом стати гідним європейським містом! А іноземні вчителі невтомно дивувались нашому прагненню до навчання.
