Функції туризму

Економічна функція туризму, її сутність, значення на сучасному розвитку туризму.

Надзвичайно важливою є економічна ф-я туризму. Оскільки потреби подорожуючої людини , з огляду на масовість сформулювали галузь сфери обслуговування населення. Подальше зростання запитів сприяли її переростанню в  індустрію туризму – міжгалузевий комплекс, спрямований на задоволення туристичних потреб населення. Зростаюча  індустрія туризму потребує кадрового забезпечення , а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої так і некваліфікованої праці. Сьогодні в індустрії туризму занятий кожен десятий працюючий ,а кожне п’яте нове робоче місце створюється в цій сфері. Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства,що відіграє дедалі більшу роль як у національних економіках , так і в світовій торгівлі послугами на туризм і споріднені з ними прибутки припадає майже 40 % обсягу світової торгівлі послугами.

Туризм - одна з найбільш сталих складових світової економіки,яка за останні десятиріччя має стабільні темпи зростання і вважається одним з найперспективніших напрямів соц.-економ. розвитку. Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, але й в  посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму. Тому сучасний етап розвитку туризму можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності - від «примхи багатих гультяїв» - через туризм як ефективну галузь господарства зовнішньоекономічного спрямування - до туризму як соціокультурного явища, яке визначає певний етап розвитку людства і є складовою суспільних глобалізаційних процесів.

Економічна ф-я туризму є визначено, такою, що сформувала сферу економічної діяльності , одну з найдинамічніших галузей світового господарства. Економічна ф-я характеризується розвиненою туристичною інфраструктурою, прибутковістю індустрії туризму, щільністю ринку попиту-пропозиції,які стимулюють і дозволяють реалізувати подорож на безпечному й комфортному рівні, задовольняють потребу особистості у зміні вражень, відпочинку, здійсненні своїх спортивних чи релігійних прагнень.

 Культорологічна ф-я туризму, її сутність, значення на сучасному розвитку туризму.

Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію туризму. Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти. Можна стверджувати, що саме у XX ст., завдяки масовості, туризм став явищем сучасної культури. З іншого боку, туризм, прискорюючи культурний обмін, прискорює інноваційні процеси в культурі. У зв'язку з цим актуальною стає проблема крос-культурних комунікацій (поведінки туристів в іншому культурному середовищі, спроможність і здатність до сприйняття іншої культури, інших культурних традицій). Туризм як форма проведення дозвілля притаманний лише певній частині населення, що має вільний часта відповідний рівень життя, який дозволяє подорожувати. Тобто, подорожування виступає ознакою певного рівня і стилю життя, фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу та інших соціальних ознак. Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму, вводить його до стилю життя суспільства,, вирівнюючи соціальні можливості населення.

 Соціальна  ф-я туризму, її сутність, значення на сучасному розвитку туризму.

Туризм як форма проведення дозвілля притаманна лише певній частині населення ,що має вільний час та відповідний рівень життя, який дозволяє використати цей вільний час для відпочинку та саморозвитку подорожі. Тобто подорожування вступає ознакою певного рівня та стилю життя , фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу  й інших соціальних ознак. Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму, вводить його до стилю життя суспільства, вирівнюючи соціальні можливості населення. Таким чином оздоровлення населення , підвищення його працездатності і культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності посилю соціальну значущість туризму. Соціальний туризм - це мета до якої суспільство повинно спрямуватись  в інтересах менш забезпечених громадян щодо забезпечення їх права на відпочинок. Соціалізація туризму, його доступність для більш широких верств населення завдяки проведенню відповідної державної туристичної політики має стати суспільною метою,сферою державної опіки та посиленої уваги задля зменшення соціальної напруги.

Проствітницька функція туризму, її сутність, значення на сучасному розвитку туризму.

Просвітницька функція полягає в організації подорожей з метою проствіти – тобто пізнання світу. Оскільки людина подорожуючи поглиблює свої знання про світ, набуває особистого  досвіду. Ще з давніх часів популярними подорожами з метою просвіти були подорожі –гранд тур, подорожі людей, переважно аристократів з метою пізнання світу,навчання, розширення кругозору. Як ми бачимо і зараз люди подорожують не тільки заради відпочинку, а й також заради задоволення духовних потреб, розширення знань.

 Виховна функція туризму, її сутність, значення на сучасному розвитку туризму.

Виховна функція - формування відчуття колективізму, моральних та етичних цінностей, розвиток умінь діалогічної взаємодії; Категорія "виховання" є провідною в розробці методологічних засад, розкриває сенс туристської діяльності, професійної підготовки фахівців для туризму, привертає увагу теоретиків і практиків до виховних моделей у туризмі. Оперуючи поняттям "виховання", дослідник має на увазі багатофакторний процес, що залежить від низки об'єктивних і суб'єктивних чинників. Якщо об'єктивними чинниками є соціально-історичні особливості, культурні традиції країни, система освіти, то до суб'єктивних факторів відносять особистісні якості організаторів виховного процесу, рівень їхньої педагогічної майстерності, психологічні особливості та ціннісні орієнтації учасників виховного процесу. Закономірності туристського виховання, як суспільний процес, містять ті ж закони й закономірності, що виявляються у суспільному процесі різного рівня. Найвищий рівень складають загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення:

.Серед закономірностей виховання в туризмі суттєвими є: визначальна роль спілкування у вихованні туриста, розвитку його особистості; цілісність процесу виховання в туризмі і взаємозалежність його компонентів; залежність результатів виховання не тільки від виховної діяльності, але і від реальних умов.

Засоби виховання - це все те, за допомогою чого впливають на учасників туристської діяльності. Засобами виховання є конкретні предмети матеріальної та духовної культури, які використовуються у педагогіці туризму. Туристична діяльність, на основі ознайомлення з історичним минулим і сьогоденням рідного краю і батьківщини, сприяє патріотичному вихованню. Крім того, туризм дозволяє прилучити до культурних цінностей, традицій народу. Особливо важливе виховне значення туризму полягає в організації дозвілля для молоді, формуванні здорового способу життя. Туризм складає частину фізичної культури і спорту, оскільки він служить проявом здорового способу життя, розвитку, вдосконалення і збереження фізичної працездатності і всебічної підготовки.

Основними формами туризму є подорожі, екскурсії, походи, змагання. Найбільший виховний вплив здійснюється в процесі походів, оскільки вони проводяться здебільшого колективом, коли кожний залежить від решти членів колективу в обов'язковому порядку вимагається тактовність, толерантність, уважне ставлення один до одного, коли особисті інтереси не можна ставити вище інтересів колективу. Все це сприяє формуванню таких рис характеру як воля, витримка, самостійність, рішучість і готовність прийти на допомогу. Успіх виховання залежить від того, наскільки глибокими були переживання і наскільки велика ступінь складності в даному туристському поході.

Екологічна функція туризму, її сутність, значення на сучасному розвитку туризму.

З одного боку, туризм виступає споживачем певних природно-рекреаційних благ і зацікавлений в їх збереженні. З іншого боку, зростання попиту призводить до збільшення антропогенного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо традиційні або модні. Це ставить одразу цілу низку питань збереження світової та національної природної та культурно-історичної спадщини, зокрема засобами туризму. В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозволяють їх освоїти. Саме тому захист довкілля має бути невід'ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його стійкого розвитку. Екологічний імператив навіть сформував такі напрямки сучасного туризму як екотуризм ,що ґрунтується на відповідальному ставленні до природної і культурної спадщини ,дотримується діючих норм рекреаційного навантаження та правил експлуатації природних об’єктів у туризмі.