Вражаючі музейні заклади України

Нажаль в Україні, на сьогодні, використанням сучасних мультимедійних систем можуть похвалитись лише невелика кількість музеїв, розміщених переважно в столиці та інших великих містах.

Одним із таких сучасних явищ є «PinchukArtCentre» — це міжнародний центр сучасного мистецтва XXI сторіччя, відкрита платформа для митців, мистецтва та суспільства. PinchukArtCentre розташовано в старовинному архітектурному ансамблі Бесарабського кварталу Києва, який було відреставровано на початку XXI ст. Архітектурний проект та дизайн внутрішнього простору арт-центру було розроблено французьким архітектором Філіпом Кіамбаретта. Центр розташовано на 6 поверхах і він об’єднує виставкові зали на 4-х поверхах, зали video-lounge та кафе на 6-му поверсі, а також робочий простір кураторів. Загальна площа арт-центру становить понад 3000 м².

За час своєї роботи «PinchukArtCentre» представив чимало  масштабних проектів, серед яких:

 «Новий простір», групову виставку провідних світових та українських художників;

 «GENERATIONS.UsA», спільну виставку молодих українських та американських митців;

 «Вік Муніс: Експертиза», персональну виставку бразильського художника Віка Муніса;

 «Око підсвідомості», виставку фотографій 24 сучасних фотографів з колекції Елтона Джона;

 «REFLECTION», виставку провідних митців сучасності, серед яких Демієн Герст, Джеф Кунс, Такаші Муракамі, Ентоні Гормлі, Сергій Братков, Олег Кулик та інші;

 «Oneness», персональну виставку японської художниці Маріко Морі;

 «Пол МакКартні. Живопис», виставку полотен сера Пола МакКартні;

 «Рейн на Дніпрі: колекція Джулії Стошек / Андреаса Гурскі», виставку відеоарту та фотографій;

 Виставку британської художниці Сем Тейлор-Вуд та «21 РОСІЯ» — групову виставку сучасних російських художників;

 «РЕКВІЄМ», найбільшу ретроспективу британського митця Демієна Герста;

Окрім масштабних проектів арт-центр проводить короткострокові виставки в рамках художнього простору PAC-UA, що призначений для демонстрації виключно нових робіт українських художників. Всі виставки в рамках проекту PAC-UA проходять у спеціальному просторі на 5-му поверсі арт-центру.

«Музей води» спроектовано у центрі Києва, у будівлі першої міської водонапірної башти, збудованої у 1872-1876 р. Ця башта теж вважається пам’яткою архітектури дев’ятнадцятого століття. Музей має назву  «Водно‑інформаційного центру». Його було відкрито після реставрації водонапірної башти у 2003 році. Експозиція Музею води знайомить відвідувачів з природою колообігу води у природі, технологією водозабору, водопостачання і каналізації. Можна здійснити подорож каналізаційним колектором до очищувальних споруд Бортницької станції аерації, спостерігати за таненням льодовиків, зародженням дощу та виверженням гейзеру, а також послухати шум водоспаду і гуркотіння грому. Чимало вражень залишить екскурсія до печери зі сталактитами. Найменшим відвідувачам тут пропонують змінити гирло річки і доторкнутися до живої риби, яка мешкає у величезних аквасистемах. Екскурсантам пропонуються дотепні заняття, такі як надування великих мильних бульбашок. У таких бульбашках можна навіть на мить опинитися усередині, насолоджуючись красою мильних гігантів. Окрім того, тут представлено чимало інших цікавих експонатів: стендів, насосів, старовиннх труб, макетів та унікальний унітаз величезного розміру.

Серед інновацій розвитку музейної мережі України згадаємо, для прикладу, такий факт: у жовтні 2005 р. на одній із найстаріших броварень України і Європи – «Львівській пивоварні» – було відкрито перший в Україні музей пивоваріння. За кордоном такі музеї є одними з найпопулярніших місць для туристів. Музей займає площу 600 квадратних метрів напівпідвальних площ Львівського пивзаводу. Експозиція музею розповідає про історію пивоваріння у Львові та про Львівську броварню. В експозиції представлені макети й справжні знаряддя праці броварників минулого й сьогодення, колекції пивних бочок і пляшок, зразки реклами тощо. Для відвідувачів музею передбачена можливість переглянути відеофільм про Львівську пивоварню, відвідати дегустаційний зал, який потішить всіх поціновувачів пива найкращими сортами «Львівського». У музеї працює сувенірна крамничка. Із музею є перехід до пивного ресторану «Хмільний дім Роберта Домса», який розташований у колишніх пивних підземеллях.

Сьогодні Львівська пивоварня є найстарішим виробником пива в Україні. Завітавши у Музей пивоваріння у Львові, можна доторкнутись до її славного минулого і скуштувати чудовий хмільний напій, який тут виготовляють ще з 1715 року .

В Україні також існує музей нового типу – історико-анімаційний скансен.

Скансен — етнографічний комплекс, відомий також  як «музей просто неба»

На сьогодні в Україні налічується чотирнадцять великих скансенів.

Серед них один національний — у Києві, два регіональних — Львівський та Переяслав-Хмельницький музеї, решта одинадцять — обласні. В Україні також діє багато локальних музеїв: це невеликі заклади з однієї або кількох садиб чи інших будівель.

Найбільшим в Україні є «Музей просто неба в Пирогові» — музей просто неба, скансен, архітектурно-ландшафтний комплекс усіх історико-етнографічних регіонів України. Розташований на південній околиці Києва, у Голосіївському районі, поблизу селища Пирогів. Загальна площа — 133,5 га.

         Архітектура всіх регіонів України представлена у ньому в наступних експозиціях музею: «Середня Наддніпрянщина», «Полтавщина і Слобожанщина», «Полісся», «Поділля», «Південь України», «Карпати», «Вітряки», «Ярмаркове поле» та «Сучасне село». У музеї проводяться свята народної творчості, ярмарки, де можна придбати вироби народних майстрів. Вони збігаються з народними та релігійними святами.

«Шевченківський гай» – другий у списку найкращих етнографічних музеїв україни. Експозиція музею налічує 124 пам’ятки архітектури, котрі об’єднані в 54 садиби. В Музеї функціонують 4 виставкових зали. Два з них мають постійну експозицію. У постійній експозиції та сховищах музею міститься близько 20 тисяч предметів щоденного побуту та ужиткового мистецтва.

Територія музею (площею 60 га) умовно розділена на шість етнографічних зон. Кожна зона — це міні-село, що складається з 15‒20 пам’яток народної архітектури. У житлових та господарчих приміщеннях розміщено предмети домашнього повсякденного вжитку, сільськогосподарський реманент, транспортні засоби та ремісничий інструмент. Шість таких міні-сіл мають назви: «Бойківщина», «Лемківщина», «Гуцульщина», «Буковина», «Поділля» і «Львівщина», причому останні три мало відвідуються туристами, адже є не вельми інформативними. Найстаріший експонат — селянська хата 1749 року. Є також кузня, школа, лісопильня (тартак), сукновальня, водяний млин та вітряк.

«Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» — музей просто неба, розташований в околицях Переяслав-Хмельницького. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

На території музею розташовано 185 об’єктів, з них 104 пам’ятки народної архітектури XVII-XIX ст., в тому числі 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, 23 різноманітні установки та майстерні, більше 20 тисяч творів народного мистецтва, знарядь праці, речей побуту, зібраних в лісостеповій зоні України. Прикрасою музею є два рукотворні ставки, дендропарк з десятками тисяч дерев та кущів, дбайливо доглянуті двори та городи.

Також в Україні існують історико-культурні комплекси. Одним з таких є «Мамаєва Слобода». Це просвітницький музей просто неба з відтвореним архітектурним ансамблем Наддніпрянщини XVIII сторіччя. Особливістю цього комплексу є те що використовуватимуться об’єкти «Мамаєвої Слободи» методом відтворення живої історії, цебто максимально наближено до свого первісного функціонального призначення, а саме, для популяризації та відродження самобутніх народних традицій, звичаїв, обрядів, забутих трудових навичок та ремесел.

Також існував історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на території Національного заповідника «Хортиця». Але нажаль у серпні 2015 року через займання частина де знаходився комплекс горіла. Музейні експонати згоріли майже вщент.

         Національний заповідник «Хортиця». Згідно Статуту   є комплексною культурно-освітньою та науково-дослідною установою, створеною з метою збереження пам’ятних місць,пов’язаних з історією запорозького козацтва, та відтворення природного середовища о. Хортиці. До складу Заповідника входять території: Хортиця та прилеглі до нього острови і скелі Байда, Дубовий, Розстьобин, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра. Загальна площа заповідника становить 2359, 34 га. Заповідник «Хортиця» має особливу історико-культурну, природну, екологічну, наукову, естетичну цінність і підлягає комплексній охороні, згідно з законодавством України.

Разом із держвними комплексами з’являються і приватні.

«

Козацькі землі України» – перший в Україні приватний історико-етнографічний музей-скансен, заснований і створений Володимиром Володимировичем Недяком у с.Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської області, зараз на березі Дніпра, Кременчуцьке водосховище. Скансен являє собою модель козацького хутора середини XVII–XVIII ст. В. В. Недяк юридично зареєстрував приватний історико-етнографічний музей «Козацькі землі України», створив проект, за основу якого взято твір Миколи Васильовича Гоголя «Тарас Бульба». З 2006 р. В. Недяк розпочав активно будувати історико-етнографічний музейний комплекс-скансен «Хутір козацького полковника Тараса Бульби» та «Чумацький постій Хведора Мигаля» (місцевий житель, чумацький отаман) на 25 га землі в своєму рідному с. Вереміївка (колишнє сотенне козацьке містечко), при гетьмані Б. Хмельницькому. Скансен розташований просто неба за 500 м від села, в той місцині, де в давнину зупинялися чумацькі мажі та збирались у велику валку, і потім вирушали у Крим із зерном. Збудовано велику кам’яницю під полкову скарбницю в стилі козацького бароко початку XVIII ст., 800 м2, де буде головний корпус музею, в якому будуть зберігатись та експонуватись козацькі скарби — музейні артефакти.

В музеї зібрана велика кількість експонатів: понад дві тисячі зразків старовинного одягу, чотири тисячі рушників, скатертини, десятки вовняних килимів, тисячі предметів побуту, зібрання народної дерев’яної сакральної скульптури, хрести, свічники, чимало меблів, сотні народних картин, ікон, розписні й різьблені скрині й мисники, близько півтори сотні мережаних ярем, десятки возів і возиків, до півсотні човнів-довбанок, кінська збруя, козацька зброя, коралі й дукачі, стародруки, давні козацькі карти України, кам’яні баби, жорна. В перспективі заплановано реконструювати Вереміївську Січ, храми Божої Матері й Святого Миколая, мури й вежі, курені запорожців. Тут стоятиме музей-корчма козацької та чумацької їжі на 200 осіб, півтора десятка хатинок-осель. На тлі постійної експозиції в заповіднику «Козацькі землі України» відбуватимуться виставки музейних і приватних колекцій, проводитимуться наукові історичні та мистецькі конференції, художні пленери, фестивалі етнічної музики, ярмарки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. В музеї кожен охочий матиме змогу пожити кілька днів, поринути в життя й побут козаків, підкувати коня, запрягти волів у мажі, з’їздити волами до млина, змолоти борошно й випекти хліб у печі за стародавніми рецептами.

Нова державна стратегія розвитку музейної справи повинна передбачати передусім розширення штату музейних екскурсоводів зі знаннями державної й кількох основних іноземних мов, запровадження сучасних систем сигналізації й охорони музейних фондів, комп’ютеризацію основних технологічних циклів музейної діяльності та розробку промоційно-інформаційних інтернет-сайтів кожного музею з метою його туристичної популяризації.