В даний час в багатьох європейських країнах активний
інтерес викликають пам’ятники військово-інженерного мистецтва, які користуються
значною популярністю. Експерти зазначають, що вивчення та використання
фортифікаційних споруд і старовинних замків, місць відомих битв, а також дзоти,
окопи, залишки техніки, бункери, великі оборонні лінії часів Першої і Другої
світових воєн, музеї історії воєн та зброї, танки та військова техніка, місця
поховання загиблих воїнів – усе це в європейських країнах у туристських і
виховних цілях стало модним, а також приносить чималий прибуток.
Відповідно на Заході значну увагу приділяють розвитку воєнного туризму: розробка
програм розвитку цього виду туризму, можна знайти чимало статей, де
висвітлюється дана тема, телевізійних реаліті-шоу тощо. Чого на жаль не можна сказати про Україну,
де воєнний туризм не є легальним, хоча проаналізувавши закон України про
господарську діяльність у збройних силах, постанови Кабміну, що дозволяють
військовим частинам певні види діяльності, інші нормативні документи, можна
впевнено сказати, що військові частини можуть стати об'єктами туризму. Серед
науковців в Україні значну увагу розвитку воєнного туризму приділяють М.П.
Кляп, Ф.Ф. Шандор, А.В. Мельник, І.І.Винниченко, також можна
виділити праці Кіптенко В.К. та Поліщук О.В.
Військовий туризм (воєнний туризм,
мілітарі-туризм, зброярський туризм) – це різновид туризму, метою якого є
відвідування місцевості пов’язаної з військовими та воєнними діями. Військовий
туризм – це туризм на місцях боїв і історичних битв для всіх зацікавлених, а
також для ветеранів і родичів загиблих воїнів, відвідування існуючих та
історичних військових об’єктів і полігонів, бойових морських кораблів,
підводних човнів, катання на військовій техніці, стрільба зі зброї на полігонах
і в тирах, участь у військових навчаннях та маневрах, перебування на полігонах
в якості глядачів – military tour, до таких також можна віднести і тури на
відвідування воєнних концтаборів та в’язниць. Дані визначення у своїй праці «Сучасні
різновиди туризму» подають М.П. Кляп та Ф.Ф. Шандор.
Доцент Київського
національного університету ім. Тараса Шевченка І.І.Винниченко дає таке
визначення воєнному туризму - це не лише тури на місця знаних битв, а й
відвідування діючих військових об'єктів і полігонів, бойових морських кораблів
та підводних човнів, «закритих» музеїв розвідувальних установ, ремонтних
заводів, стрільба, польоти, участь у військових навчаннях та маневрах, катання
на військовій техніці.
Мілітарі-туризм можна вивчати у контексті
спеціалізованого туризму. Так, Кіптенко В.К. у підручнику «Менеджмент туризму»
визначає спеціалізований туризм як такий, що здійснюється з метою вивчення специфічних
особливостей того чи іншого місця, отримання певного досвіду, виконання
спортивних нормативів, активного відпочинку тощо. Поліщук О.В. у статті «Теоретичні засади дослідження
мілітарі туризму» дає визначення мілітарі-туризму як частині сегменту
спеціалізованого туризму, що містить елементи розважального, пригодницького,
екстремального та пізнавально-історичного туризму, та включає в собі продукти,
які стосуються військового обладнання та знання історичних подій. Ідея
військового туризму не є новою: відколи війни стали частиною нашої історії,
неабиякої популярності набуло відвідання не лише історичних пам’яток, а й
різних воєнних об’єктів, що в свою чергу тісно пов’язані з історією, природою,
архітектурою краю, що дозволяє назвати воєнний туризм складовою частиною
культурного туризму. Вік відвідуваних об’єктів різний: старі римські міста-фортеці
та мури, що вже тривалий час є популярними туристичними об’єктами в Німеччині;
середньовічні фортеці та руїни в Європі; форти, доти, бункери, бліндажі
минулого століття, серед яких особливою популярністю користується Лінія Мажино
– система французьких укріплень на кордоні з Німеччиною Люди
постійно звертаються й будуть звертатися до минулого, їм цікаво відвідувати
місця пов’язані з найважливішими битвами, подіями, що одного разу змінили хід
історії, місця великих випробувань і горя, що закарбувалися в людській пам’яті
навіки й постійно надихають повернутися туди знову і знову, щоб віддати шану
історії та її героям. Отож, воєнний туризм має давню історію й значні
перспективи розвитку, тому, наприклад, цей вид туризму чітко відпрацьований у Європі,
де користується значною популярністю і там давно навчилися заробляти на
туристах. В Ізраїлі доходи від військового туризму складають115 млн.дол. США на
рік. У Німеччині ця цифра із загального туристичного доходу стійко тримається
на рівні 2% від усіх наданих туристичних послуг (станом на 2006 р. – 256 млн.
євро на рік). У США ця цифра значно скромніша – 45 млн. дол. США в рік. Однак
ці гроші отримані виключно на квитках за відвідування військових музеїв,
найбільш популярний з яких – Музей стратегічної авіації
У
Західній Європі практично у всіх країнах проводиться постійна робота щодо
збереження народної пам’яті про війни та історичні битви. Початок цієї
діяльності було покладено в часи наполеонівських війн. Усі найважливіші події цього
періоду збережені різними способами, проте завжди є місцями проходження
туристичних маршрутів і часто відвідуються туристами. У країнах Західної Європи
зберігаються пам’ятники та кладовища солдатів. Події Другої світової війни
відображені в реконструкціях військової інфраструктури. Всі ці пам’ятники
описані в туристичних путівниках і позначені як туристичні об’єкти
Туристські стежки з’являються
навіть на воєнних полігонах. Сьогодні в Польщі, Чехії, Німеччині, Франції та й
в інших європейських країнах активний інтерес викликають пам’ятки
військово-інженерного мистецтва. Багато країн переживає справжній бум: вивчення
та використання фортифікаційних об’єктів в туристичних і виховних цілях стало
модно. У Польщі, наприклад, фортецю Осовець щорічно відвідують 50 тис туристів.
Колишні радянські доти, які після 1945 року опинилися на території цієї країни,
реставрують і використовують як туристські об'єкти . За рішенням
управління з туризму Хорватії півострів Превлака, який порівняно недавно був
ареною воєнних дій, буде перетворено на туристський центр. 560 покинутих
об'єктів переобладнають у готелі, а два великі ангари – у конгрес-зал. Для
туристів також відкриють велику фортецю на мисі Оштра, побудовану в 19
столітті. Її внутрішній простір і тераси підходять для культурних заходів
Так, наприклад, в
Чехії туристам дозволили відвідати воєнний полігон Брди. Міністерство оборони
Чехії вирішило повернутися до традицій минулого, коли через полігон пролягали
туристські стежки, доступ до яких заборонявся лише на час проведення стрільбищ/
У
В'єтнамі воєнний туризм вважається найкращим чоловічим засобом для схуднення:
тиждень стройової підготовки в умовах джунглів дає вражаючі результати . У
колишніх соціалістичних державах, можливості для розвитку воєнного туризму з’явилися
лише після повалення комуністичної диктатури, тому що в той час все, що
стосувалося військових питань було конфіденційним і лише деякі вчені могли
проводити певні дослідження. Після розпаду СРСР в Росії завдяки ефективній
політиці уряду почав активно набирати оберти воєнний туризм. У великих містах
цим напрямком офіційно займаються туристичні агентства. Та й командири окремих
частин іноді поповнюють бюджет за рахунок бажаючих «постріляти» і «покататися
на броні». Серед туристичних операторів виділяється московська фірма «Воєнтур
М». Поряд з традиційними програмами вона пропонує ексклюзивні військові тури. Відповідно
до урядової програми з військово-патріотичного виховання молоді фірма пропонує
оглядові та військово-історичні тури для школярів з екскурсіями по Москві,
Санкт-Петербургу, відвіданням військово-історичних музеїв та об'єктів. Під час
туру можна постріляти із зброї Першої та Другої cвітових воєн – нагана,
кулеметів «Максим» та Дегтярьова, пістолета-кулемета Шпагіна, а також з
автомата Калашникова і пістолета Макарова. Життя в армійських умовах і участь у
програмах військової підготовки має непогані перспективи у зв'язку з переходом
армії на контрактну основу. У Росії туристи вже зараз платять 3 тис. руб. – 800
грн. – на добу за ліжко у військовій частині, миску перлової каші, стройову
підготовку і легку форму нестатутних відносин.
В Україні, на жаль, таких
сприятливих умов розвитку воєнного туризму не прослідковується. Країна має
великий потенціал, проте нині все тримається на ентузіазмі окремих людей
зокрема Сергія Ченника, головного редактора військово-історичного журналу «Military
Крым». Якщо в інших країнах світу військові об’єкти роблять доступними загалу,
то в Україні, цікавий та унікальний бункер у колишній ставці Гіммлера
«Хегевальд» поблизу Житомира недоступний бажаючим відвідати його, бо
знаходиться на території військової частини. Так наприклад, з часів Другої
світової в горах Швейцарії збереглося 13 тис. укріплень. У бункерах відкрито кілька
готелів: від дорогих, як «Клаустра» у гірському масиві Санкт-Готтара на висоті
2 500 метрів, до готелю «Нуль зірок» в кантоні Санкт-Галлен. Україна ж наразі
може похизуватися лише одним мілітарі-готелем «Грінгоф», хоча потенціал для
створення таких закладів набагато більший, ніж у Швейцарії.
Підсумувавши все вище написане, можна
сказати, що умови розвитку воєнного туризму у світі досить таки сприятливі:
колись засекречені військові об’єкти нині відкриті для відвідувачів, за
сприяння військових частин широкої пропозиції набули послуги з стрільби з
різних видів зброї, мілітарі-туризм, що колись вважався недоступним нині
привертає увагу все більшої кількості людей, що хочуть випробувати себе і
загартуватись. Проте якщо брати до уваги Україну, то не все так добре як
хотілося б того: теоретична основа ще не досліджена і не описана як би того
хотілося, воєнний туризм як такий не узаконений в нашій державі, тобто немає
правової основи, а що найгірше нема ніякої ініціативи зі сторони військових
чиновників.
Отже, якщо
в Україні даний вид туризму тільки розвивається, то в багатьох європейських
країнах він вже користується великою популярністю, приносить прибуток і значно популяризує
саму країну.
Немає коментарів:
Дописати коментар