Туризм як
форма проведення дозвілля притаманна лише певній частині населення ,що має
вільний час та відповідний рівень життя, який дозволяє використати цей вільний
час для відпочинку та саморозвитку подорожі. Тобто подорожування вступає
ознакою певного рівня та стилю життя , фіксатором соціального статусу, засобом
закріплення іміджу й інших соціальних
ознак. Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму
розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму,
вводить його до стилю життя суспільства, вирівнюючи соціальні можливості
населення. Таким чином оздоровлення населення , підвищення його працездатності
і культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної
діяльності посилю соціальну значущість туризму. Соціальний туризм- це мета до якої суспільство повинно спрямуватись в інтересах менш забезпечених громадян щодо
забезпечення їх права на відпочинок. Соціалізація туризму, його доступність для
більш широких верств населення завдяки проведенню відповідної державної туристичної
політики має стати суспільною метою,сферою державної опіки та посиленої уваги
задля зменшення соціальної напруги.
Немає коментарів:
Дописати коментар