Охорона праці

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я, працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник – особа, яка працює в роботодавця та виконує обов’язки згідно з трудовим договором.

Державна політика в галузі ОП базується на таких принципах:

1.      Пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

2.      Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

3.      Комплексне розв’язання завдань ОП на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки та техніки та охорони довкілля;

4.      Принцип соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

5.      Встановлення єдиних вимог з ОП для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

6.      Адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану.

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з ОП.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто,можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психо-фізіологічної експертизи.

Всі працівники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Умови праці на робочому місці, безпека механізмів, устаткування та інших засобів виробництва повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про ОП, в цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі визначеному колективним договором, але не менше 3-місячного заробітку.

Працівник, який за станом здоров’я, за медичним висновком потребує надання легшої роботи, має бути переведений за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у мед. висновку.

Страхування

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, в окремих випадках члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці, в окремих випадках застраховані особи.

Страховиком є Фонд соц. страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Об’єктом страхування є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.

Обов’язковому страхуванню підлягають :

·         особи, які працюють на умовах трудового договору,

·         учні та студенти вищих навчальних закладів, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, коли вони набувають професійних навичок, у період проходження виробничої практики, стажування, виконання робіт на підприємствах,

·         особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності.

Добровільно можуть застрахуватися:

·         громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності,

·         особи, які забезпечують себе роботою самостійно, займаються адвокатською, нотаріальною, творчою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу, члени фермерського господарства, особистого селянського господарства.

Страховий ризик – обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соц. послуг.

Нещасний випадок – обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів пов’язаних з роботою.

У разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

·         допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності,

·         одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого,

·         щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку,

·         пенсію по інвалідності,

·         пенсію у зв’язку з втратою годувальника,

·         організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послу,

·         організувати ефективне лікування потерпілого в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, забезпечити догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі,

·         утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі,

·         забезпечити необхідними лікарськими засобами, протезами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування,

·         відповідно до лікарської консультаційної комісії проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого, якщо внаслідок ушкодження здоров’я потерпілий не може виконувати попередню роботу.

Страховими експертами з ОП можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з ОП або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше 3 р. та відповідне посвідчення, яке видається органом виконавчої влади.

Страхові експерти з ОП мають право:

·         безперешкодно та у будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов  та безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань,

·         в складі відповідних комісій брати участь у розслідування НВ на виробництві, а також у перевірці знань з ОП працівників підприємств,

·         одержувати від роботодавців пояснення про стан ОП та види здійснюваної діяльності,

·         складати протоколи про адміністративні порушення,

·         брати участь у роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об’єктів, засобів виробництва, апаратури та приладів контрою.

Фонд має право:

·         відносити страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності,

·         проводити перевірки достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності,

·         отримувати необхідні пояснення з питань, що виникають під час перевірки,

·         застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи відповідно до Закону.

За працівником тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу зберігається його середньомісячний заробіток на строк визначений у медичному висновку.

Якщо у встановлений медичними працівниками строк роботодавець не забезпечує потерпілого роботою, то Фонд сплачує працівнику страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

Якщо на час лікування особа проходить навчання або перекваліфікацію, за ним зберігається середньомісячний заробіток протягом строку перекваліфікації.

Особи, що мають право на виплати в разі смерті працівника:

·         діти, які не досягли 16 р.,

·         діти 16-18 р., які не працюють або старші за цей вік, але через вади самі не спроможні заробляти,

·         діти, які є учнями, студентами денної форми навчання до закінчення навчання, але не більш, як до досягнення ними 23 р.,

·         жінки, які досягли 55 р. і чоловіки 60 р., якщо вони не працюють,

·         інваліди, члени сім’ї потерпілого на час інвалідності,

·         неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти,

·         непрацездатні особи, які не перебували на утриманні потерпілого, але мають на це право.

Також право на одержання страхових виплат мають дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8 р.

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

В разі стійкої втрати працездатності Фонд проводить разову страхову виплату, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески до Фонду.

Порядок розгляду справ про страхові виплати

Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

·         акт розслідування НВ або професійного захворювання та висновок МСЕК про ступінь втрати працездатності або копія свідоцтва про смерть,

·         документи про необхідність подання додаткових видів допомог,

·         довідка житлово-експлуатаційної організації (за її відсутністю – довідка виконавчого органу ради про склад сім’ї померлого) або копія відповідного рішення суду,

·         довідку навчального закладу про те, що член сім’ї померлого навчається за денною формою навчання.

Фонд соц. страху за наявності всіх необхідних документів приймає рішення в 10-денний строк не враховуючи дня находження цих документів.

Фонд може відмовити у виплаті:

·         навмисні дії потерпілого спрямовані на створення умов для настання страхового випадку,

·         подання роботодавцем або потерпілим свідомо неправдивих відомостей про випадок,

·         вчинення застрахованими умисного злочину, що привів до настання випадку.

Строки проведення виплат:

·         щомісячно потерпілому з дня втрати працездатності, особам, які мають право на виплати у зв’язку з смертю, з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати,

·         одноразова доплата виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення втрати працездатності.

Якщо людина вперше звернулася за виплатою по закінченню 3 р. з дня втрати працездатності, то виплати проводяться з дня звертання.

Особа має право на:

·         страхові виплати,

·         брати участь у розслідуванні страхового випадку,

·         послуги мед. реабілітації.

Застрахований зобов’язаний:

·         знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів про ОП,

·         в разі настання випадку лікуватися в узгоджених з Фондом лікувальних закладах,

·         додержуватися правил поведінки та режиму лікування,

·         не ухилятися від професійної реабілітації,

·         своєчасно повідомляти Фонд про обставини, що призводять до зміни розміру матеріального забезпечення.

При настанні події роботодавець зобов’язаний:

·         протягом 1 години з використанням засобів зв’язку та протягом 1 доби на паперовому носії повідомити про нещасний випадок Фондові, профспілці в разі її відсутності уповноваженій найманими працівниками особі з питань ОП, керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо він є працівником іншого підприємства, органові державного пожежного нагляду, якщо НВ стався внаслідок пожежі, закладові санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострого професійного захворювання,

·         протягом доби утворити комісію в складі не менш як 3 особи та організувати проведення розслідування.

До складу комісії входять : посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з ОП, представник Фонду, представник профспілки, в разі відсутності – представник трудового колективу.

До складу не може входити : потерпілий та керівник.

Обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що з виробництвом та складається акт за формою N-1:

·         виконання трудових обов’язків за режимом роботи підприємства,

·         перебування на робочому місці на території підприємства чи в іншому місці для виконання завдань роботодавця,

·         виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час під час відпустки, у вихідні,

·         проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить роботодавцю або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до договору або використовуючи власний транспорт з дозволу роботодавця,

·         виконання дій в інтересах роботодавця, які не належать до трудових обов’язків, зокрема із запобігання виникненню або рятування людей та майна підприємства.

Обставини, за якими нещасний випадок не визнаються такими, що пов’язані із виробництвом і складається акт за формою N-5:

·         використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, матеріалів, які належать роботодавцю,

·         погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, що підтверджено відповідним медичним висновком, якщо це не пов’язано із застосуванням таких речовину у виробничому процесі,

·         скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду,

·         природна смерть або самогубство.

Спеціальному розслідуванню нещасних випадків підлягають:

·         нещасні випадки із смертельним наслідком,

·         групові нещасні випадки,

·         випадки зникнення працівників під час виконання трудових обов’язків,

·         нещасні випадки, що спричинили важкі наслідки (інвалідність).

Працівники під час прийняття на роботу та періодично повинні проходити інструктажі з питань ОП.

Інструктажі поділяють на:

·         Вступний – проводиться з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть участь у виробничому процесі; з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового чи професійного навчання; з екскурсантами в разі екскурсії на підприємстві.

·         Первинний – проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником.

·         Повторний – проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником, який виконує однотипні роботи за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу; проводиться на роботах з підвищеною небезпекою 1 раз на 3 міс., для решти робіт – 1 раз на 6 міс.

·         Позаплановий – проводиться при введенні в дію нових актів з ОП, а також внесенні змін та доповнень до них. Також при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації обладнання, при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з ОП, що привели до травм, аварій, пожеж тощо.

·         Цільовий – проводиться при ліквідації аварій або стихійного лиха, при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюється наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Охорона праці для окремих категорій працівників

Жінки: забороняється застосування праці жінок на важких роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці. ( Вантажі – не більше 7 кг., при чергуванні з іншими роботами – 10 кг.)

Неповнолітні (до18р.): забороняється залучати до праці на важких роботах із шкідливими умовами праці. Приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Робочий час – 36 год. на тиждень (повнолітні – 40 год.), відпустки – 31 календарний день (повнолітні – не менше 24 дн.).

Інваліди : підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати умови праці для них з урахуванням рекомендацій, медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

Організація ОП на підприємстві

Працівник зобов’язаний:

·         дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт під час перебування на території підприємства,

·         знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з ОП, правила поводження з машинами, механізмами та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту,

·         проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні мед. огляди.

Служба ОП на підприємстві

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу ОП.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби ОП можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба ОП підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Спеціалісти служби ОП у разі виявлення порушень ОП мають право:

·         видавати керівникам структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості та пояснення з питань ОП,

·         вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медогляду, інструктажу і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог з ОП,

·         зупиняти роботу виробництва, машин, механізмів та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров`ю працюючих,

·         надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо ОП,

Компетенція Кабміну в галузі ОП:

·         забезпечує реалізацію держаної політики в галузі ОП,

·         подає на затвердження ВР загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища,

·         координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за ОП,

·         встановлює єдину державну статистичну звітність з питань ОП.

Компетенція міністерств (охорони здоров`я, соціальної політики, з НС; санітарно-епідеміологічні служби) у галузі ОП:

·         розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки та виробничого середовища,

·         створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання вимог законодавства, що регулює відносини в сфері рятувальної справи,

·         беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з ОП.

Відповідальність за порушення законодавства про ОП

За порушення законодавства про ОП роботодавці притягаються до сплати штрафу, який не може перевищувати 5% середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік роботодавця.

Сплата штрафу не звільняє роботодавця від усунення виявлених порушень у визначені строки.

За порушення вимог чинного законодавства керівника можуть притягнути до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Виробниче середовище

Виробниче середовище – сукупність технічних, економічних, соціально-психологіних, санітарно-гігієнічних та інших умов, в яких працівник виконує свої трудові функції.

Адаптація – процес пристосування людського організму до умов виробничого середовища.

Види адаптації:

·         Фізіологічна – сукупність фізіологічних реакцій, які є в основі пристосування організму до змін умов виробничого середовища. Веде до :

ü  підвищення стійкості та працездатності працівника,

ü  збільшення резервних можливостей працівника,

ü  зменшення професійних захворювань і травматизму на виробництві.

·         Психічна – процес встановлення оптимальної відповідності особистості до оточуючого середовища в процесі діяльності.

·         Соціальна – пристосування працюючої людини до системи відносин в трудовому колективі з його нормами,правилами, традиціями, ціннісними орієнтаціями.

·         Професійна – адаптація до трудової діяльності з усіма її складовими, до робочого місця, знарядь та засобів праці, об’єктів та предметів праці, особливостей технологічного процесу.

Оцінка відповідності праці психо-фізіологічним можливостям організму працівника та оцінка ступеня потенційної небезпеки психо-фізіологічних чинників для нього повинна здійснюватися з наявності кількісної характеристики небезпечних та шкідливих виробничих чинників і еталону порівнянь, визначених як небезпечний рівень чинників.

До небезпечних та шкідливих психо-фізіологічних факторів відносять:

·         фізичні перевантаження,

·         нервово-психічні перевантаження, викликані тривалою багатогодинною (8+) працею в одноманітному напруженні; мала рухова активність за значних локальних динамічних навантажень.

За даними наукових досліджень «сидяча робота» призводить до зниження м’язової активності (гіподинамії); відбувається зниження споживання кисню тканинами організму; сповільнюється обмін речовин, що сприяє розвитку атеросклерозу, хронічного головного болю, безсоння, роздратування.

Втома – сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників та нещасних випадків.

Психічні показники розвитку втоми:

·         погіршення сприйняття подразників, внаслідок чого працівник окремі подразники зовсім не сприймає, а інші сприймає з запізненням,

·         зменшення здатності концентрувати увагу, свідомо її регулювати,

·         посилення мимовільної уваги до побічних подразників,які відволікають працівника від трудового процесу,

·         сповільнення процесів мислення, втрата їх гнучкості, глибини і критичності,

·         погіршення запам’ятовування та труднощі пригадування інформації, що знижує ефективність професійних знань,

·         підвищена дратівливість, поява депресивних станів.

Перевтома – сукупність стійких несприятливих для здоров’я працівників функціональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми.

Втому працівників можна подолати завдяки:

·         професійному відбору,

·         організації робочого місця,

·         правильному робочому розташуванні,

·         правильному ритму роботи,

·         раціоналізації трудового процесу,

·         використання емоційних стимулів,

·         впровадження раціональних режимів праці і відпочинку.

Стрес – стан психічної напруженості, викликаний небезпеками, що виникають у людини під час вирішення важливої для неї задачі.

Негативні фактори на роботі на стрес:

·         інтенсивність праці,

·         зростання потоку інформації, яку необхідно опрацювати і використовувати і повсякденній праці,

·         дефіцит часу,

·         відповідальність за прийняття рішень,

·         гіподинамія,

·         різні зовнішні впливи (шум, випромінювання, забруднення),

·         монотонність праці,

·         мобінг – війна на робочому місці.

Причини появи мобінгу:

·         процес постійної модернізації, раціоналізації виробництва, який вимагає концентрації сил та уваги в процесі праці, що зумовлює високу продуктивність праці і як наслідок соціальна незахищеність працівника,

·         страх втрати робочого місця,

·         психологічний терор, зумовлений заздрістю і як наслідок створення інтриг і пліток,

·         нудьга на роботі, коли процес праці не вимагає творчих зусиль.

Праця

Праця – є одним із видів багатобічної людської діяльності, функціональним процесом в якому використовуються фізіологічні та найхарактерніші якості працівника.

У процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання і вміння, прогнозує можливі ситуації, оптимально мобілізує свої резервні можливості, концентрує вольові зусилля на досягненні поставленої мети і в цілях підвищення безпеки праці.

Умови праці – сукупність взаємопов’язаних елементів виробничої сфери, які впливають на функціональний стан людини, ставлення до праці та її ефективність.

На умови праці безпосередньо впливають :

·         речові елементи продуктивних сил (засоби праці, предмети праці, способи їх обробки),

·         виробничі, в тому числі трудові відносини, характер і зміст праці,

·         підвищення кваліфікації, медичне обслуговування,

·         режим робочого часу і відпочинку.

Елементи умов праці:

·         Санітарно-гігієнічні:  мікроклімат, температура, освітлення, вібрація, випромінювання, електромагнітні поля та інші елементи, які складають в робочій зоні зовнішнє середовище.

·         Психофізіологічні: фізичне та нервово-психологічне навантаження та інші, зумовлені самим процесом праці.

·         Соціально-психологічні: психологічний клімат, у якому проходить процес праці.

·         Естетичні: елементи, які впливають на естетичне ставлення працівника до процесу виробництва і праці, до знарядь праці, до виробничого інтер’єру.

Умови праці поділяються на 4 класи:

·         оптимальні,

·         допустимі,

·         шкідливі,

·         небезпечні (екстремальні).

Роботи за ступенем важкості:

·         категорія 1 – легкі фізичні роботи – види діяльності з енергозатратами до 150 ккал/год.,

·         категорія 2 – фізичні роботи середньої важкості – 151-250 ккал/год.,

·         категорія 3 – важкі фізичні роботи – за 250 ккал/год.

Фактори з точки зору дії на людину:

·         Активні – що містять в собі енергетичний ресурс (механічні, що характеризуються кінетичною енергією і механічним впливом на людину, термічні, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою, електричні та електро-магнітні, хімічні та біологічні.)

·         Пасивно-активні – які активізуються за рахунок енергії, носієм якої є людина.

·         Пасивні – що діють опосередковано, недостатня міцність конструкцій, підвищене навантаження на обладнання.

За наслідками розрізняють фактори, котрі викликають:

·         втому людини,

·         захворювання (загальні та професійні),

·         травматизм,

·         аварії,

·         пожежі.

За збитком розрізняють фактори, котрі завдають:

·         соціальний збиток (погіршення здоров’я),

·         економічний збиток (зниження продуктивності праці).

Небезпечні зони характеризуються геометричними розмірами, можуть бути постійними або тимчасовими, локальними і розгорнутими.

Оздоровчі заходи повинні бути спрямовані на боротьбу з підвищеною запиленістю, загазованістю повітря, вібрацією, шумом, на нормалізацію мікроклімату та фізичних навантажень, усунення інших небезпечних  та шкідливих виробничих факторів.

Мікроклімат – стан повітря в робочій зоні або в зоні обслуговування та на постійних робочих місцях.

Оптимальні мікрокліматичні умови – умови, які за тривалого (8 год./день) і систематичного впливу на людину забезпечують найвищу працездатність і хороше самопочуття.

Допустимі – умови, що за тривалого і систематичного впливу на людину можуть викликати напружену роботу, що не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини, а також не призводять до дискомфортного відчуття.

Холодний період року – середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10, теплий – більше.

Відносна вологість повітря  впливає на теплообмін організму, визначає теплові відчуття людини (оптимальна – 30-60 проміле за температури 18-20 градусів).

За фізіологічною дією на людину токсичні речовини поділяють на 4 групи:

·         подразнювальні – котрі діють на дихальні шляхи та слизову оболонку очей,

·         задушливі – котрі порушують процес засвоєння кисню тканинами організму людини,

·         соматичні – котрі викликають порушення діяльності всього організму або його систем.

За ступенем впливу шкідливі речовини поділяють на 4 класи небезпеки:

·         надзвичайно небезпечні,

·         високо небезпечні,

·         помірно небезпечні,

·         мало небезпечні.

Гранично допустимою концентрацією шкідливої речовини в повітрі робочої зони виробничого приміщення вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не чинять негативного впливу на здоров`я нащадків.

Освітлення виробничих приміщень:

·         природне – пряме або відбите світло Сонця, що освітлює робочу зону через світлові прорізи,

·         штучне – здійснюється штучними джерелами світла і штучного освітлення.

Інфрачервоне випромінювання – електромагнітне випромінювання невидимої частини спектру, що знаходиться в діапазоні довжини хвиль.

Основними способами захисту працівників від інфрачервоного випромінювання є:

·         збільшення відстані від джерел випромінювання,

·         обмежене перебування в зоні інфрачервоного випромінювання,

·         теплоізоляція випромінювання поверхні нагрітих предметів,

·         застосування індивідуальних засобів захисту.

Шум – набір звуків різної інтенсивності і частоти, що знаходяться в хаотичному безладному поєднанні.

Шум за походженням:

·         електромагнітний – під час роботи електромагнітних пристроїв змінного струму,

·         аеродинамічний – під час руху повітря,

·         гідравлічний – при русі води та інших рідин,

·         механічний – внаслідок ударів, коливань окремих деталей і обладнання загалом.

130 Дб – викликає біль у вухах,

140 Дб – порушення слухового апарату,

160 Дб – смерть тварин,

190 Дб – вириваються заклепки (розрив металу).

Методи та засоби захисту від шуму:

·         зниження шуму в джерелі його виникнення,

·         зниження шуму на шляху його поширення від джерела,

·         засоби індивідуального захисту (наушники).

Вібрація – механічні коливання в ділянці дозвукових та частково звукових частот через деталі, грунт, підлогу та стіни. (від 6 до 9 Гц -  найбільш небезпечні)

Джерело вібрації – динамічно незрівноважені деталі машин, пнемо і електроінструменти, транспортні засоби.

Види загальної вібрації:

·         транспортна,

·         транспортно-технологічна ( впливає на операторів машин з обмеженим переміщенням у виробничих приміщеннях),

·         технологічна (спливає на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, котрі не мають джерел вібрації.

Загальний час праці в контексті з машинами, які викликають вібрацію не повинен перевищувати 2/3 робочої зміни.

Дія електромагнітних полів на людину

Електромагнітні поля можуть бути викликані як природними, так і антропогенними чинниками.

Природні: електричне та магнітне поле Землі, атмосферна електрика.

Антропогенні: радіо та телевізійні станції, ретранслятори, високовольтні лінії електропередач, засоби радіозв’язку, в тому числі супутникового, комп’ютери, планшети.

Вплив електромагнітного випромінювання на людину:

·         за перевищення норм можуть стати причиною професійних захворювань,

·         поля надвисоких частот впливають на очі та викликають виникнення катаракти,

·         внаслідок тривалого перебування в зоні дії електромагнітних полів, настає передчасна втомленість, сонливість або порушення сну,

·         виникають функціональні розлади нервової, ендокринної, серцево-судинної системи, зростає кров`яний тиск.

Не допускають на роботу осіб до 18 р., осіб хворих на хвороби серця, крові, нервової системи та очей.

Проводити щорічний медогляд, надавати додаткову відпустку та скорочений робочий день (36 год./тиждень).

Раціональне розташування обладнання

Індивідуальний захист:

·         індивідуальні екрани, виготовлені з металізованих матеріалів,

·         радіозахисні окуляри зі скла, що відбиває випромінювання,

·         халати або комбінезони з металізованої бавовняно-паперової  тканини.

Облаштування робочого місця:

·         площа на 1 робоче місце – не менше 6 м2,

·         природне та штучне освітлення,

·         щоденно вологе прибирання,

·         поруч з приміщенням для роботи, з комп’ютером має бути обладнана кімната для відпочинку,

·         комп’ютери мають відповідати санітарним нормам,

·         монітор комп’ютера повинен бути встановленим таким чином: верхній край екрана знаходиться на рівні очей, екран на відстані 40-80 см. від очей,

·         клавіатура повинна бути розташована на столі на відстані 10-30 см від краю, кут нахилу до столу – 5-15 %,

·         принтер розміщений так, що максимальна відстань від користувача до клавіш управління принтером не перевищувала довжину витягнутої руки  користувача.

Перерви:

·         15 хв. через кожну годину роботи для розробників програм із застосуванням комп’ютера,

·         15 хв через кожні 2 години – для операторів, які працюють із комп’ютерами,

·         10 хв після кожної години – для операторів комп’ютерного набору.

Причини  і види виробничого травматизму

Щорічно – 125000000 виробничих травм в світі.

Причини виробничого травматизму:

·         Організаційні – відсутність контролю порушення вимог інструкції, норм, стандартів, невиконання заходів щодо ОП; порушення правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, ремонту; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання інструментів не за призначенням,

·         Технічні – недосконалість технологічних процесів, конструктивні недоліки устаткування, відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування,

·         Санітарно-гігієнічні – підвищений вміст в повітрі робочої зони шкідливих речовин, недостатнє освітлення, підвищені рівні шуму, вібрації, наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень,

·         Психофізіологічні – помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи, монотонність праці, хворобливий стан працівника, необережність.

Безпечність виробничого устаткування забезпечується:

·         Використанням у конструкції устаткування безпечних та нешкідливих матеріалів,

·         Вибором безпечних принципів дії, конструктивних схем та елементів конструкції,

·         Застосуванням у конструкції засобів захисту,

·         Включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання устаткування.

Основні вимоги до виробничого устаткування:

·         Устаткування повинно забезпечувати усунення або зниження до визначених рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, різноманітних випромінювань,

·         Не забруднювати навколишнє середовище вище від регламентованих норм та не створювати небезпеку вибуху чи пожежі під час експлуатації,

·         Мати засоби сигналізації при погіршенні нормального режиму роботи, а також засоби автоматичної зупинки, гальмування та вимкнення від мереж електроенергії.

Елементи устаткування до яких може доторкатися працівник не повинні мати гострих країв, а також гарячих та переохолоджених об’єктів.

Безпечність виробничого процесу забезпечується:

·         Вибором виробничих приміщень чи зовнішніх майданчиків,

·         Розташуванням виробничого устаткування та організацією робочих місць,

·         Професійним відбором та навчанням працівників,

·         Вибором способів зберігання і транспортування вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва.